БАТЬКІВСЬКІ РУКИ

 О Бог, Ти мій, а я – Твій син,

Захований був у глубинах землі...

Із сивої давнини мій почин,

Щоб Ти прославився в мені.

О мій Господь, я Твоя доня –

Виткав мене в материнській утробі,

Зігрівала теплом Твоя долоня,

А сила моя тільки в Тобі.

В людську храмину вселив Свій Дух,

Живуть вони у Твоїй силі.

В Твоїх дітей – духовний слух,

Тепер з Тобою ми єдині.

Батьківські руки в вічність ведуть

Через ріки, гори та долини,

Батьківські руки нас стережуть

З появлення на світ дитини.

Якщо й опинишся серед тісноти,

Хоч сядеш на краю зірниці –

Господь за тобою завжди буде йти,

Берегтиме як ока зіницю.

Не будеш боятися страху нічного,

Ні бурі, ні грому щодень,

Бо твоя надія – на Бога Благого,

Він рядом з тобою, неначе та тінь.

О Батьку небесний, Ти вибрав мене,

Ще як основи закладав для світу,

Хай мудрість і сила Твоя обніме,

Щоб зміцнилися крила для зліту!

Я радуюсь в Тобі, що Ти такий є –

Славний, сильний, багатий.

Вибраних ведеш у Царство Своє –

Вони будуть Тебе величати.

О вірний мій Батько, я рук Твоїх син,

Дав радість, дав мир, а не жалоби...

Хотя би світ зійшовся на клин –

Не залишиш, не кинеш мене духам злоби!

Прославлю з хвалою Твоє ім’я:

Величне Воно є і грізне.

Ти наша опора, щит і скала,

Пасеш Ти нас жезлом залізним.

Стояла над прірвою около безодні,

Де морок та одна гіркота...

Та любящі  руки Господні

Привели мене до Христа.

Христос наш Спаситель пішов на страждання,

Щоб зняти з людини гріховне ярмо.

В серцях засіяла, немов зоря рання,

Надія, бо вічне блаженство дано!

І світ вже для мене розп’ятий,

А я розп’ята для світу,

Стремлюсь йти вперед, бо дух мій завзятий,

Живу по вірі Нового Завіту.

Ніжні любящі Батьківські руки –

Ми бачимо всюди їх по ділах –

Хай з вами не буде ніколи розлуки

До зустрічі з Господом в святих небесах!

БЛАГОДАТЬ

      Фил.4:6-7

 Благодать у нас є Божа,

В серці нашому лежить.

Вона стоїть мов сторожа,

В ній вогонь небес горить.

З нею йдемо ми по світу,

В неї силу ми берем,

З неї черпаєм освіту,

Доки в вічність перейдем.

Не обмежуй її сили –

Прийде простір в тісноті,

Підіймеш духовні крила,

Станеш ти на висоті.

Ворог в душу заглядає,

Хоче тебе завалити.

Дух Святий тебе чекає,

Жде, щоб Його попросити.

В Нього сила є велика,

А мудрості там безмежно...

Тихо, мирно і без крику

Проведе Він обережно.

Нахиляйте свої вуха

І до Бога поспішіть,

Слухайте Святого Духа:

В Нім премудрість, Він навчить.

БОГ І ЛЮДИНА

 Бог всесильний – наш Отець,

В Нім початок і кінець.

Ти величний наш Господь,

А ми лише слаба плоть.

Ти в віках і над віками,

Ти прославився ділами,

А людина – наче пара:

Висохла і стала хмара...

В Тебе велич і краса,

Твоя земля і небеса,

Все держиш в Своїх руках,

А людина, наче прах.

А з Тобою ми сильні,

Бо ми діти всі твої.

Хай несеться Тобі слава,

А над всім – Твоя булава!

БОЖА СІМ’Я

 Ми у Христі народились,

Церква – дружная сім’я;

Ми усі тут поріднились,

Кожний є Боже дитя.

Ми у Христі народились,

В нас один є Бог Отець;

Агнця кров’ю ми обмились, -

Тут закону є кінець.

Благодаттю ми спасенні,

Яку дав нам Господь,

В царство Боже зачислені, -

Дух, душа, а не плоть.

    ВДЯЧНІСТЬ

 Ми дякуєм, Отче,

За небо відкрите,

За Слово пророче

В любов оповите.

За руки простерті

До Своїх синів;

Гріхи наші стерти

Ти Сином зумів.

За Духа Святого,

Що Він в нас живе –

А сила від Нього

До нас же пливе.

За Слово Завіту,

Гостріше від бритви,

Хвалу принесемо

На крилах молитви.

То наш меч духовний

В нерівному бою,

У світі гріховнім

Дав силу нам Свою.

Ми вдячні за Сина

Від роду до роду,

Надіє єдина,

Приніс нам свободу.

За сонце і місяць,

За яснії зорі,

За хліба окраєць,

За рідні простори.

За небо безкрає,

За спів солов’я

Душа прославляє

Господнє ім’я!

Бо в час неспокою,

В момент катастрофи,

Захистить собою

Кров із Голгофи.

А всі сили злоби

Та військо вороже

Встояти не зможе

Пред Тобою, наш Боже!

Ти Всесвіт створив,

Ти в віках над віками,

Ти все наповнив,

Ти славний ділами!

Не будем журитись

І плакати тоже –

Хто може змагатись

З Тобою, наш Боже?

Лиш гріх роз’єднати

Нас може з Тобою,

Тут треба стояти

У вірі горою.

Якщо і впадемо

У гріх, у спокусу,

В сльозах віднесемо

Господу Ісусу...

О, милий наш Боже,

Тобі наш поклін!

Хто встояти зможе?

Ти Бог над усім.

Будем прославляти

Піснею, словом,

Будем величати

Тебе пред престолом!

          ВЕЛИКА РІДНЯ

 Церква Христова – стовп і опора,

Ворота пекла її не здолають.

Церква Христова – правди основа,

Хай всі невірні про це пам’ятають.

Церква Христова – велика рідня,

За Христом іде нога в ногу.

Світ пізнає її зблизька, здаля –

Господь дає силу та допомогу.

Церква жива – в ній Божий вогонь,

Вона перед дверима неба;

При нестатках людини не стоїть осторонь –

Поспішає на поміч до тебе.

Якщо ти нагий – вона одягне,

Поділиться хлібом з тобою;

Якщо прийде горе – вона швидко збагне,

Буде стояти в молитві стіною.

На Церкву Христову чорні полки йдуть,

Хочуть її тут придушити.

Битва силу дає, укріпляється путь,

Загартована в битвах, стає більше творити.

Христос є Церкви головою,

Церква наступає на всякеє зло,

Господь управляє, заслоняє Собою –

То велика рідня, то тіло Його.

 ВЗІРЕЦЬ ДЛЯ СВІТУ

  Покладайтеся на Бога,

Хай щезає вся тривога,

Та візьміть вчення Христове,

Покладіть його в основи.

Через Нього йде пізнання,

Його слова – то навчання,

То безмежний океан

Для нас, вірних християн.

Скинувши стару людину,

Плекать віри насінину,

Багатійте  чеснотою,

Благодаттю святою.

Хай в серцях мир запанує –

Мир Христів бо Він дарує.

Все робіть в ім’я Христа,

В Нім вся наша повнота.

Світу будьте за взірець,

Бо так повелів Отець.

Хай росте вчення Христове

Та зростайте в Його слові.

Від Адама до Христа

 (Нова людина)

 Життя людей почалось від Адама,

Людей землі він ввів у гріх.

Так скоїлась велика драма,

І вийти з неї він не міг.

До сьогодні народ томиться:

Глухі, сліпі, гріху раби,

Бо не впізнали, як годиться,

Христом відкритої доби.

На землю Сам Христос зійшов

Та одягнувся в людську плоть,

Великі тут діла звершив

Дивний наш Спаситель Господь.

Гріховне життя від Адама іде,

З часом стала нова ера – Христова.

Хто Христа ревно шукає – знайде,

Така людина стає зовсім нова.

Цю нову людину Дух Святий будує,

Навчає, показує нову дорогу,

За її духовним життям слідкує,

Щоб служила вірно великому Богу.

В такій людині йде боротьба,

Дух Святий її за Христом направляє,

Міняється людина та її по світу ходьба,

Вона в Господа мудрість та силу черпає.

На вибраних людях лежить милосердя Боже,

Намагаються вірно Йому служити,

Їх світ не сприймає, ставиться вороже,

Та їм доводиться й ворогів любити.

Такі люди стають новим творінням,

В них проявляється подоба Божа,

Вони покоряються Божим повелінням,

Хоч їх переслідує навала ворожа.

Людина через віру серцем радіє,

Проявляючи велику любов до Бога,

Хоч дух злоби на землі шаленіє –

Вона не боїться нічого.

Бог у ній поселився, тут Його храм,

Дух Святий в людині постійно перебуває,

Свідчить, що за земним порогом, там

На людину вічне блаженство чекає.

Вона старається всім добро робити,

По сліду йти Ісуса Христа,

Хоч приходиться зневаги переносити,

Щоб в духовному храмі була чистота.

Шукайте, люди, дорогу до Бога,

Ваша душа посоромлена не буде,

Христос доведе до небесного порога,

За Його піклування прославляйте Господа, люди!

ВИНОГРАДНА ЛОЗА

 На родючій землі

Виноградар лозу посадив,

Доглядав усі дні,

Він тендітну галузку ростив.

Виногад в землю вріс

Із корінням міцним,

Став високий на зріст

Із гіллям густим.

Виноградар – Отець,

А Лоза – наш Господь.

Він Учитель сердець,

На Якім росте плід.

Без Христа ми – ніхто,

Бо засохнемо вмить,

Як сухе джерело,

Де вода не струмить.

Кожна гілка живая

Хай приносить плоди,

Хай силу черпає

З виноградної Лози.

А де пустоцвіт, -

Там плоду нема.

Заслонив її світ,

Засохне вона.

Росте корінь живий

В виноградної Лози,

Там б’є струмінь сильний

Живої води.

Господня сторожа

 На Голгофскій горі пройшов бій –

Христос врятував народ Свій.

Віроломним силам та для сатани

Місце в глибинах серед мороку, пітьми.

Суд світові цьому та його князю

За зраду, за гордість, за злую стезю,

Немає в них влади на Божих людей –

Їм Бог охорона, там Сторож святий.

Ангел Господній із дужим плечем

Стоїть на сторожі із гострим мечем.

Меч – Слово, не стане врагу до вподоби,

Б’є духів темних, нищить духів злоби.

Готуйся до зустрічі

 Христос гряде, Наречена, приймай,

Хвалу й подяку вознеси,

Бо вище зір є небесний край –

Перед Ним схилися низько ти.

Твій Бог, Спаситель, твій Жених,

Дай Духа Святого тобі, як дар.

Іди за Ним, твій біль затих,

Він серцевидець, Він твій Цар.

Щоб чистою перед Ним стала,

Покинувши землю з марнотою,

Щоб свого Царя покохала,

Платив за тебе Він Собою.

В вічність веде свята дорога –

До щастя, блаженства веде;

Прийде, в момент побачиш Бога –

Христос гряде! Христос гряде!

 ДАРИ ЗЕМЛІ

 О мій Господь, Бог Саваот,

Ти бачиш нас з Своїх висот,

Весь всесвіт створено Тобою,

Підпер могутньою рукою!

Ти Бог Благий, Ти Володар,

Прийми подяку, хвалу в дар

За ті плоди, що на столі

Дав Ти по щедрості мені!

За дощ, що йде на землю нашу,

Щоб хліб родив, тваринам пашу,

А хліб є всьому голова,

О мій Господь, Тобі хвала!

Дав нам горіхи, дав гриби,

Зайди у ліс, даром бери!

Тендітна білка теж ласує –

Своє творіння Бог годує.

Он росте терен та шипшина,

Тут не трудилася людина

Та споживає їх плоди;

Як не віддать Творцю хвали?

Глянеш, край лісу горобина,

Красується віттям калина –

Вогнем горить, горить як жар;

О мій Господь, то Твій же дар!

Створив ти бджілку-трудівницю,

Збирає мед, щоб паляницю

Змогли б ми зверху придобрити;

Як Тебе, Боже, не хвалити?

Нам соловей співа в саду

Та так вже гарно, до ладу –

Не вчився в школі, та без ноти –

О мій Господь, Твої щедроти!

Там запах квітів йде духм’яний,

Їх вигляд ніжний, полум’яний...

Куди не глянеш – чудеса;

Творцю належить та краса!

А у воді яке багатство:

Там ціле є підводне царство;

Для нас, мій Боже, ті дари...

Як не віддать Тобі хвали?

А під землею кожний раз

Тепло берем, що зветься газ,

Золото, срібло, мідь, свинець –

Те все створив для нас Отець.

В надрах землі багатств без ліку,

То все віддав Бог нам споконвіку

В користування при потребі;

Прослався, Боже, на землі і в небі!