Звичайне слово «дякую»

Кілька днів тому я почув цікаву, але водночас прикру історію. Літня жінка вирішила подарувати невелику різдвяну шопку для своєї улюбленої дочки, котра тільки-но переїхала до нового помешкання. На думку матері, саме це прикрасило би нову оселю. Проте, почула від своєї доньки, що такі речі вже давно немодні у «євро» квартирах.
Вдячність людського серця, чи це ще актуальне у світі бізнесу та ері інтернету?
Саме цю тематику пропонує нам недільний євангельський уривок. Ісус долає свій шлях до Єрусалиму, проходячи дорогами на пограниччі Самарії та Галилеї. Саме там має звершитися Його відкупительна місія. Але шлях Бога – це допомога кожній потребуючій душі. Прокажені були людьми абсолютно відкиненими юдейським суспільством, тому лише здалеку наважуються просити про очищення від жахливої хвороби. Ісус посилає їх, щоб показалися священикові, оскільки цього вимагало жидівське право.
В дорозі ці люди зазнають оздоровлення, однак лише один самарянин є тим, хто здатний принести подяку. Мешканець Самарії невипадково є дієвою особою цієї сцени, адже зі сторінок Нового Завіту добре знаємо про надзвичайно конфліктні відносини самарян з юдеями. Цим св. євангелист Лука в черговий раз бажає підкреслити, що Бог приходить спасти кожного. З десяти оздоровлених, приходить подякувати лише один, і ним був самарянин. Ісус одержує подяку там, де найменше цього можна було б сподіватись.
Вдячність?! Сьогодні, інколи здається, що якби давно вже залишила сучасний світ. Чи здатна вдячність знову повернутися? Може варто краще не питати про це, а спробувати просто комусь її подарувати, адже це те, що приносить найбільше щастя у людському житті.
Прийняття Бога нашим серцем починається з отого простого і звичайного «дякую». А через Нього завжди приймаємо також свого ближнього, незалежно від того, яким він є. Отож, спробуймо саме таким чином приготовляти наші серця на прихід Месії, що власне там бажає народитися.