1 СТАЦІЯ СУД ПИЛАТА Його, витали вчора, як Месію, Царя юдеїв... Та Ісус з лиця Збілів: «Тут зрадник...» — словом сум засіяв. В саду моливсь: «Мине хай чаша ця... Та, ні! Твоя постане, Отче,, воля!» ...Цілунок Юди — скільки їх між нас? «Розпни, Пилате! Він не Бог, він — столяр!» Кричали... (Підлість не міняє час). Ще в Княжу Русь і Гліба, і Бориса Убили теж свої (з родини Юд)... Така вже нас пече слов’янська риса, Щоб над собою звершувати суд. Вже скільки раз у словесах чи діях Ставав до зради я, і ти, й вони... Пилат вмиває руки, Чернь радіє, Вінок терновий вішають сини. О, небо! ...Тешуть хресно бруси теслі, Під словом «вирок» — вигорів папір, І крізь віки кривавляться воскреслі — Суд над любов’ю і Каяфи двір. |
Форма входуМЕНЮПошукМи в контактеНаше опитуванняСтатистикаОнлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|