З СТАЦІЯ
ІСУС ПЕРШИМ РАЗ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ Тягар гріхів людей немилосердний На кволе тіло ледь воздвиг Ісус. Уперто ніс, Відказуючи ствердно: «Все ж донесу його. Все ж донесу». Кровавить слід дорогу на Голготу... Хитнувся світ І впав Христос на шлях. Оті сліди людської крові й поту І досі в нас на ріках та полях. Упав Христос, Й козацька Січ упала. У певну мить спіткнеться кожен з нас, Лиш би при цьому віра не згасала В серцях і душах, всюди і щораз. Як землю-неньку вирвали з темниці, Чи не гласив ти: «Слава і хвала!» Тепер речуть зневірені та ниці: «Нащо нам воля? В ній причина зла...» Чоло напоказ б’ємо у поклонах, При серці ж камінь носимо облуд І боїмося правди, як прокльону... Тяжка вона, мов хрест, як: страшний суд. Тяжка була тоді, тяжка і нині, Коли честь вбило золоте теля, Безвладна влада спить у баговинні І вже в нікого віри не вселя. Упав Ісус. Ледь звівся на коліна. Упав уперше під тяжким хрестом. «Я донесу на гору неодмінно...» — Лунав мотив, як вічності псалом. |
Форма входуМЕНЮПошукМи в контактеНаше опитуванняСтатистикаОнлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|