З СТАЦІЯ
ІСУС ПЕРШИМ РАЗ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ
ІСУС ПЕРШИМ РАЗ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ
Тягар гріхів людей немилосердний 
На кволе тіло ледь воздвиг Ісус.
Уперто ніс,
Відказуючи ствердно:
«Все ж донесу його. Все ж донесу».
Кровавить слід дорогу на Голготу...
Хитнувся світ
І впав Христос на шлях.
Оті сліди людської крові й поту
І досі в нас на ріках та полях.
Упав Христос,
Й козацька Січ упала.
У певну мить спіткнеться кожен з нас,
Лиш би при цьому віра не згасала
В серцях і душах, всюди і щораз.
Як землю-неньку вирвали з темниці,
Чи не гласив ти: «Слава і хвала!»
Тепер речуть зневірені та ниці:
«Нащо нам воля? В ній причина зла...»
Чоло напоказ б’ємо у поклонах,
При серці ж камінь носимо облуд
І боїмося правди, як прокльону...
Тяжка вона, мов хрест, як: страшний суд.
Тяжка була тоді, тяжка і нині,
Коли честь вбило золоте теля,
Безвладна влада спить у баговинні
І вже в нікого віри не вселя.
Упав Ісус.
Ледь звівся на коліна.
Упав уперше під тяжким хрестом.
«Я донесу на гору неодмінно...» —
Лунав мотив, як вічності псалом.
На кволе тіло ледь воздвиг Ісус.
Уперто ніс,
Відказуючи ствердно:
«Все ж донесу його. Все ж донесу».
Кровавить слід дорогу на Голготу...
Хитнувся світ
І впав Христос на шлях.
Оті сліди людської крові й поту
І досі в нас на ріках та полях.
Упав Христос,
Й козацька Січ упала.
У певну мить спіткнеться кожен з нас,
Лиш би при цьому віра не згасала
В серцях і душах, всюди і щораз.
Як землю-неньку вирвали з темниці,
Чи не гласив ти: «Слава і хвала!»
Тепер речуть зневірені та ниці:
«Нащо нам воля? В ній причина зла...»
Чоло напоказ б’ємо у поклонах,
При серці ж камінь носимо облуд
І боїмося правди, як прокльону...
Тяжка вона, мов хрест, як: страшний суд.
Тяжка була тоді, тяжка і нині,
Коли честь вбило золоте теля,
Безвладна влада спить у баговинні
І вже в нікого віри не вселя.
Упав Ісус.
Ледь звівся на коліна.
Упав уперше під тяжким хрестом.
«Я донесу на гору неодмінно...» —
Лунав мотив, як вічності псалом.
