Минуло багато сторіч, і на землі з’явилося дуже багато людей - нащадків Адама і Єви. Спочатку більшість із них боялися Бога і служили Йому, але з часом усі вони почали чинити не по волі Божій. Лише один чоловік, якого звали Ной, залишався вірним своєму Творцю. Апостол Петро назвав Ноя проповідником праведності (2 Послання Петра 2:5). Дух Божий сповнював серце Ноя. Він дуже любив Бога. Господь побачив, що завелика розпуста поміж людей на землі, і що думки та наміри їхніх сердець увесь час були сповнені злом і нечестям; кожен спотворив свій шлях на землі. Тоді Бог сказав: «Зітру Я з лиця землі всіх людей, яких Я створив... Бо Я шкодую, що створив їх». Але Ной отримав благодать перед лицем Господа. Бог звернувся до нього і сказав: «Кінець усякій плоті прийшов перед лицем Моїм, бо земля наповнилась насильством від них. І ось, Я знишу їх з землі. Зроби собі ковчега з дерева гофер; відділення зроби в ньому і смолою просмоли його усередині і зовні... І ось, Я наведу потоп водний на землю, щоб знищити усяку плоть під небом, в якій є дух життя; все, що є на землі, позбавиться життя. Але з тобою Я встановлю заповіт Мій, і ти ввійдеш до ковчегу, і сини твої, і дружина твоя, і дружини синів твоїх із тобою». Почувши таке повеління Боже, Ной почав будувати ковчег. (Ковчег - це великий корабель). Він часто говорив оточуючим людям, що незабаром розпочнеться потоп і знищить увесь світ, закликав їх покаятися у гріхах своїх та звернутися до Бога. Але ніхто не хотів слухати Ноя. БУТТЯ 6:15-18 |
Форма входуМЕНЮПошукМи в контактеНаше опитуванняСтатистикаОнлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|