ВЕЛИКДЕНЬ (християнські оповідання) Ми довго чекали Великодня. Дивились на іній — уявляли білий вишневий цвіт. Вербної неділі принесли з церкви освячену лозу. Хльоскали нею тата, маму, братиків, сестричок — так проганяли зиму, приказуючи: "Не я б'ю, лоза б’є... За тиждень — Великдень”. Чекали Великодня... І от урочисто в церкві і задзвонили дзвони. Зійшло веселе весняне сонечко і сповістило рясним промінням: "Христос воскрес” Надворі розтала крига. З'явилася зелена травиця й тихо шелестить: "Христос воскрес!” Вмиваймось, милі хлопчики й дівчатка, і притулюймо до щічок червоне яєчко, щоб завжди бути гарними. Перехрестімося до ікони, помолімося "Отче наш” і сідаймо до святкового столу, сказавши всім, хто в хаті: - Христос воскрес! Пообідавши, всі виходьмо з хати, хай невидимо увійдуть до неї наші родичі, яких вже немає на білому світі, й теж покуштують великодніх страв. Винесім худібці та птиці крихт свяченої паски і прокажімо: - Христос воскрес! Радіймо, що з воскресіння Христа настала весна, і сподіваймося, що вона принесе нам щастя. Вітаймося з усіма, кого стрінемо, словами: "Христос воскрес!” А як нас привітають, відповідаймо: "Воістину воскрес!” Андрій М’ястківський |
Форма входуМЕНЮПошукМи в контактеНаше опитуванняСтатистикаОнлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|