12 СТАЦІЯ
ІСУС ПОМИРАЄ НА ХРЕСТІ
ІСУС ПОМИРАЄ НА ХРЕСТІ
Громи дробили в друзки хмари,
Шаліли блискавки гуртом.
Хрест, як імперський символ кари,
Звели з розіп’ятим Христом.
Забагровіли крутосхили,
Пітьма упала між гурти.
Останні покидали сили
Ісуса:
«Отче, їм прости.
Не відають того, що діють».
А хтось:
«Якщо Ти Бога син,
То докажи! Врятуй надію
Й повірять...»
Голос ще один:
«Він без вини ці зносить муки», —
Та спис у серце землю стряс.
Як струни, витяглися руки.
«Здійснилось», — змовив і... погас.
Вогнем перекроїлось небо,
Усіх пронизав чорний крик:
«Не винні! Порятуй!!! Не треба!»...
Реактор з смерті здер парик.
Полинна доле України,
Приходить кара за гріхи:
Вмирає слово солов’їне
І жебракують дітлахи.
А ми
Не втямимо й донині—
Христос помер за мене й вас.
«Прости їм, Отче...», — безневинні
Уста молили в смертний час.
Шаліли блискавки гуртом.
Хрест, як імперський символ кари,
Звели з розіп’ятим Христом.
Забагровіли крутосхили,
Пітьма упала між гурти.
Останні покидали сили
Ісуса:
«Отче, їм прости.
Не відають того, що діють».
А хтось:
«Якщо Ти Бога син,
То докажи! Врятуй надію
Й повірять...»
Голос ще один:
«Він без вини ці зносить муки», —
Та спис у серце землю стряс.
Як струни, витяглися руки.
«Здійснилось», — змовив і... погас.
Вогнем перекроїлось небо,
Усіх пронизав чорний крик:
«Не винні! Порятуй!!! Не треба!»...
Реактор з смерті здер парик.
Полинна доле України,
Приходить кара за гріхи:
Вмирає слово солов’їне
І жебракують дітлахи.
А ми
Не втямимо й донині—
Христос помер за мене й вас.
«Прости їм, Отче...», — безневинні
Уста молили в смертний час.
