| Святі брати Кирило та Мефодій, просвітителі слов'ян. |
 |
 24 травня - день пам'яті рівноапостольних Кирила (869) та Мефодія (885), вчителів Слов'янських.
Кирило
і Мефодій були рідними братами, походили від солунського вельможі.
Кирило (до чернецтва Костянтин) виховувався при константинопольському
дворі, разом з малолітнім імператором Михайлом III (855-867); у
знаменитого Фотія він вчився словесним наукам і логіці, потім слухав
філософські і математичні науки, а коли, нарешті, вступив в духовне
звання, був бібліотекарем і займав посаду вчителя філософії. Мефодій,
після домашнього виховання, поступив у військову службу і декілька років
був правителем в одній слов'яно-грецької області, а потім залишив світ,
і, віддалившись з братом своїм на Олімп, проводив там час в посту і
молитвах. У 858 році імператор відправив обох братів для проповіді слова
Божого хазарам, вони відплили на кораблі до Херсонесу, суміжного з
областю хазарів, і залишалися там на деякий час, для вивчення мови; тут
же Кирило вивчав і жидівські книги для дебатів у вірі.
Самарянин,
що жив по сусідству зі святими братами, приніс свої книги Кирилу,
бажаючи випробувати його мудрість; блаженний, хоча і не міг розуміти їх,
але, сподіваючись на Бога, зачинився у своїй келії, і, ставши на
молитву, виклопотав в Господа дух розуміння мов, даний колись апостолам,
після чого вільно почав читати самарянські книги; подивувався
самарянин, бачивши це диво, і вигукнув: «Во істину, віруючі в Христа
приймають і благодать св. Духа!» після чого, незабаром хрестився. У
Херсонесі св. Кирило знайшов Євангеліє і псалтир, руськими письменами
написані, і знайшлася людина, що знає руську мову, через яку св. філософ
познайомився з руською азбукою і, сотворивши молитву до Бога, почав до
здивування багато, вільно читати і пояснювати ці книги. Ще будучи в
Царгороді св. Кирило чув про мощі священномученика Климента, папи
Римського, прихованих відвіку на дні морському: по молитві св. Кирила і
єпископа Георгія Херсонеського, мощі св. Климента були знайдені і з
честю покладені в церкви 12 апостолів в Херсонесі; частину мощів св.
брати отримали собі в благословення для вшановування поза Тавридою. Тим
часом воєвода хазар оточив Херсонес своїми полчищами, і громадянам
загрожувала велика небезпека; зворушений їх благаннями св. Кирило
відправився у ворожий стан і своєю проповіддю обернув князя хазар до
Христа.
По дорозі назад святого зі стану, напали на нього дикі
Угри, роблячи замах убити, але святий ніскільки не устрашився їх і не
переривав своєї молитви; подивувалися Угри спокою людини Божої, почали
йому кланятися і просити вибачення. У Херсонесі, одного дня увечері
святі брати були у архиєпископа і св. Кирило звернувся до нього з
проханням: «Помолися, отче, про мене, як би міг молитися про мене рідний
батько»; деяким з присутніх там слова святого здалися, дивні, тоді
запитали його наодинці, чому він запропонував прохання в таких виразах,
на що Кирило відповідав: «Завтра вранці архиєпископ залишить нас і
відійде до Господа»; передбачення святого збулося, архиєпископ на ранок
помер. З Херсонеса святі брати, сівши на корабель, відплили на
Меотійське озеро, в межі хазар, де були прийняті з великою честю і мали
сперечання про віру з мудрецями хазарів. По дорозі назад від хазар йшли
по південному берегу Тавриди, і дорогою взнали, що жителі міста Фулли
забобонно почитають великий дуб зрощений з черешнею, і здійснюють перед
ним жертвопрношення; тоді філософ відправився до жителів Фули,
перестерігав їх залишити звичай безрозсудного вшановування,
представляючи приклад, що греки кланялися кращим створінням, небу і
землі, і за те пішли у вічну муку; тоді жителі напоумилися мудрими
мовами святого. І в його присутності зрубали дерево і з коренем спалили.
Після
повернення до Константинополя з цієї місії, святі брати були послані
для тієї ж мети до слов'ян у Моравії, де склали слов'янську азбуку,
перклали книги св. Писання і навчали народ Христовій вірі на
слов'янській мові, на якій здійснювали і богослужіння, що не було
приємне ні німецьким єпископам, ні єпископові Римському Миколі, який
зажадав Кирила і Мефодія до Риму; тоді вони відправилися до папи
римського з частиною мощів св. Климента, але не застали Миколу в живих, а
новий, Адріан II, прийняв їх прихильно і схвалив службу слов'янською:
частина ж мощів св. Климента, була урочисто зустрінута папою Адріаном зі
всім духівництвом і громадянами Риму, потім покладена в церкві св.
Марії. Св. Кирило помер схимонахом в Римі, на 42 році життя 14 лютого
869 року, похований в храмі св. Климента, а Мефодій повернувся до
слов'ян; виникнувші міжусобиці в Моравії змусили його зі своїми учнями
віддалитися в Паннонію; паннонський князь Коцел прийняв Мефодія вельми
прихильно і виклопотав йому від єпископа римського сан архиєпископа
паннонського.
Німецькі єпископи, бажаючи пошкодити славі і
благотворним працям св. Мефодія, донесли Адріану I, що не сповідає він
походження св. Духа «і від Сина» і поширює слов'янську службу. Адріан,
заборонивши слов'янське богослужіння, викликав св. проповідника до Риму,
– Мефодій з'явився, і виправданий на римському соборі, повернувся з
колишніми правами до Моравії, де помер серед апостольських праць 6
квітня 885 року.
|
Головна » 2011 Листопад 25 » Святі брати Кирило та Мефодій, просвітителі слов'ян.
