Трьох святителів: Василія Великого, Іоанна Золотоустого, Григорія Богослова

Празнує днесь Церква визначне торжество трьох Учителів, вони бо укріпили Церкву своїми божественними догматами. (Сідален утрені празника).

30 січня (12 лютого) святкуємо пам’ять трьох великих і дуже визначних ієрархів, учителів, проповідників і Отців Східної Церкви: св. Василія Великого, св. Григорія Богослова і св. Івана Золотоустого. В нашому народі цей празник знаний, як свято Трьох Святителів. Три отці – ієрархи-святителі – це провідні вчителі віри, святості й науки Христової Церкви. Вони передали нам чисту віру Нікейського Собору, вони пояснили нам догмати про Святу Трійцю, Христове Божество та Пресвяту Євхаристію. За їхні заслуги наша Східна Церква називає їх у своїх Богослужіннях рівноапостольними, органами Святого Духа, колонами Церкви та вчителями вселенної. Всі вони жили в четвертому столітті — золотому віці християнської віри. Св. Василій і св. Григорій це сини славної Каппадокії, в Малій Азії, друзі і майже однолітки. Св. Іван Золотоустий — з Антіохії і був молодший від них на 20 років. Всіх їх єднала апостольська ревність за святу віру і спасіння душ.

Особи Трьох Святителів

Василій Великій (329-379).

Його батьки і його діди це визначні патриції, заслужені і впливові люди та безстрашні визнавці святої віри. Св. Василій мав надзвичайні здібності, кмітливість, велике прагнення до знань. Заможне положення його батьків, відкрили йому дорогу до найвищих і найславніших шкіл і професорів того часу. Англійський історик Ф. Форвар описує особу св. Василія так: «Його риси і статура, його струнка постать, розумне обличчя, кмітливість, серйозна поведінка — свідчили про його шляхетне походження. Цілеспрямованість його характеру обеззброювала його ворогів і прихиляла приятелів.»

Слуга Божий митрополит Андрій Шептицький ЧСВВ у вступі до «Аскетичних Творів Св. Василія Великого» каже про нього: «Василій це чоловік всебічно розвинутий у всіх напрямках тодішньої науки, знаменитий проповідник, незрівняний знавець Святого Письма, знаменитий догматик та полеміст у боротьбі проти Аріанізму».

Св. Василій від дитинства аскет і великий богослов. Будучи архієпископом Кесарії у Каппадокії, він проявив себе як геройський оборонець святої віри, добрий організатор, знаменитий оратор-проповідник, визначний письменник, реформатор Богослужіння і Святої Літургії, ревний опікун сиріт та убогих, законодавець монашого життя в монастирях. За його заслуги свята Церква дала йому титул Великого. Його пам’ять святкує наша Церква в день його смерті 1(14) січня.

Григорій Богослов (326-390).

Його батько, також на ім’я Григорій, був єпископом у Назіянзі в Каппадокії. Ще до його народження, його побожна мати Нонна дала обітницю віддати дитину на служіння Богу. Тому, коли вручаючи синові Святе Письмо, вона сказала: «Як обіцяла, приношу тебе Богу, тож сповни моє бажання. Ти народився у наслідок моїх молитов. І за це тепер молюся, щоб ти був досконалий. Вручаю тобі, мій сину, цей дорогоцінний скарб, орудуй ним через ціле своє життя, а в майбутньому отримаєш ще більші блага».

Як св. Василій так і св. Григорій здобув вищу освіту. По дорозі до Афін, його корабель в морі потрапив у шторм. Він тоді ще не був похрещений, і у страху перед тим щоб не померти нехрещеним, він склав обітницю, якщо він врятується, то присвятить себе служінню Богу. В Афінах він зустрів св. Василія і вони стали кращими друзями на ціле життя. Про їхнє життя в Афінах він коротко каже: «Ми знали тільки дві дороги: одну до храму на молитву, а другу до школи на науку».

Його батько, що був єпископом, висвятив його на священика, а пізніше св. Василій призначив його єпископом Сазіми. Св. Григорій через кілька років став архієпископом Константинополя. Він відзначився, як глибокий проповідник, його проповіді це мистецькі перлини й архітвори риторики. Св. Григорій – це великий проповідник Святої Трійці. Догмат про Святу Трійцю він кладе в основу християнської релігії. За свої богословські науки дістав назву Богослова. Візантійці називали його християнським Демосфеном.

Св. Григорій — від народження тихий, ніжний, співчутливий. Завжди мріяв про життя в молитвах на самоті.. Він залишив після себе духовну спадщину – це проповіді, поезії і листи. Написав прегарне Надмогильне Слово в честь свого друга св. Василія Великого та в честь свого батька – єпископа Григорія. Пам’ять його смерті святкуємо 7 лютого.

Іоанн Золотоустий (347-407).

Він народився в великому місті Антіохія. Довгі роки був там, як активний і побожний священик і невтомний проповідник. Проповідь була важливою частиною його життя і душі. «Не можу провести й одного дня, — каже він своїм вірникам, — не нагодувавши вас зі скарбів Святого Письма». Ще він говорить: «Проповідування робить мене здоровим. Як тільки починаю проповідувати, то зникає всяка втома». Своїми проповідями він надихав і захоплював великі маси людей. У своїх проповідях і розважаннях дає гарне пояснення великої частини Святого Письма Старого й Нового Заповіту. За свої палкі і надихаючі проповіді він отримав назву Золотоустий. Св. Іван Золотоустий, як священик і як єпископ, цілком відданий Христовій Церкві. Він великий приятель і опікун убогих, вдів і сиріт. Завдяки своїм світлим талантам він став архієпископом Константинополя.

Св. Іван Золотоустий це побожний і повний жертви пастир, незрівняний проповідник, учитель віри й моралі. До нас дійшло понад 800 його проповідей, зокрема книга про священство та багато листів. На наших рідних землях ще в княжі часи його проповіді знали всі. Збірник князя Святослава з 1033 року містить у собі вибір з творів Івана Золотоустого, Василія Великого, Григорія Богослова, Афанасія Великого, Григорія Міського й інших. Його пам’ять відзначаємо два рази в році: день його смерті 13 листопада (Схід. 26 листопада) і перенесення його мощів 27 січня (Схід. 9 лютого).

Історія Празника

Празник Трьох Святителів належить до пізніше започаткованих празників Східної Церкви. Причиною започаткування цього празнику стала велика дискусія у Церкві в другій половині 11-го ст., яка полягала у тому, хто з них трьох є більш заслужений діяч Церкви. Одні вище ставили св. Василія Великого, інші св. Григорія Богослова, а ще інші Св. Івана Золотоустого. Кожен із них мав свою велику частину прихильників. Цю дискусію розв’язали самі Святителі. Вони спочатку кожен зокрема, а потім й усі три разом з’явилися Івану, єпископу міста Евхаїти, і сказали: «Ми як один у Бога й нічого нема в нас протиречливого чи дискусійного, а кожен з нас свого часу окремо був натхнений Божим Духом. Тож нема між нами ні першого, ні другого, але як назвеш одного, то за ним ідуть два інші. Встань, отже, і накажи тим, що через нас сваряться, щоб не ділилися, бо як за життя, так і після смерті нашим намаганням є всі сторони світу приводити до миру і єдності. Установи, отже, святкування нашої пам’яті в один день так, тому що ми – як одне в Бога, а ми будемо помагати прийти до спасіння тим, що святкуватимуть нашу пам’ять».

Єпископ Іван зробив, як йому поручили Святителі. А тому, що свята Церква вже святкувала в місяці січні пам’ять кожного з них окремо, то він у 1076 року назначив їхній спільний празник на 30 січня (Схід. 12 лютого). Наші літописи під 1076 роком згадують про установлення цього празника в Греції.

Три святителі в Богослужінні празника

Богослужіння празника в прегарний спосіб оспівує і прославляє Трьох Святителів за їхню гарячу любов до Бога і ближнього, їх непохитну віру, їх значення для Святої Церкви, їх світлі чесноти, Божу мудрість та заступництво. «Василій — божественний ум, — співаємо на стиховні малої вечірні — Григорій — божественний голос, Іван — прегарний світильник. Хай будуть прославлені три визначні угодники і служителі Трійці». У стихирах вечірні, утрені й каноні знаходимо багато похвальних зворотів і порівнянь, якими свята Церква висловлює свій подив, пошану та похвалу Трьох Святителів. Ось деякі з тих висловів: «Мужі Божі», «Колони й підпора Церкви», «Божественні й мудрі вчителі», «Органи Святого Духа», «Земні ангели, небесні чоловіки».

Виражаючи їх велич, заслуги та значення в Бога, Свята Церква призиває вірників до належної прослави Трьох Святителів: «Любителі празника, — співаємо на литії — зійшовшись, славмо пісенними похвалами Христових Святителів, колони віри і вірних учителів і хоронителів, кажучи: Радуйся церковне світло, Василію премудрий. Радуйся уме небесний, архіерею преславний, Григорію Богослове. Радуйся, Іване Золотослове. Тож, Отці пребагаті, не переставайте завжди молитися до Христа за тих, що вірою і любов’ю празнують ваше священне і божественне торжество».