Коли хочемо добратися до краю, який віддалений від нас великим морем, то ми повинні сісти на міцний корабель, інакше ми не перепливемо глибокої води. А наше життя — то глибоке море, яке нам треба вміти переплисти, щоб добратися до того краю, куди збираємось від нашого народження: до Царства Небесного. На цьому морі пливе лише один добрий корабель, що не потопає й безпечно перенесе нас до того небесного краю. Той корабель — це Христова Церква.
Під Церквою ми розуміємо не лише Божий дім, куди ми ходимо молитися, а всіх вірних християн на цілій землі, що визнають одну правдиву Христову віру, приймають одні й ті самі св. Тайни і є в злуці з одним видимим головою, Намісником Христовим, наслідником св. Петра, Папою Римським.
Бо ж до св. Петра й до його наслідників Ісус Христос сказав: " Ти — Петро (скеля), і на цій скелі збудую Мою Церкву, і ворота пекельні не переможуть її: і дам тобі ключі Царства Небесного: і що зв’яжеш
... Читати далі »
Коли Господь Бог створив перших людей, то в своїй любові й доброті мав дуже гарний план для них. Перші люди та їхні потомки мали жити в раю, щасливо, без гріха, без труду, весело, в здоров'ї. А коли прийшов би час, людина б заснула і була б перенесена тілом і душею в небесне царство. Та перші люди знищили цей гарний Божий план. Як знаємо, вони переступили Божу заповідь та все втратили: безсмертність тіла, красу душі, стали підлеглими слабостям, гріхові й дияволові; а з ними всі їхні потомки стали учасниками того першого гріха.
Диявол радів з тої своєї перемоги, та радість його була передчасна, бо Бог не залишив людину з її заслуженою карою.
Бог в безконечній Своїй любові послав нам Свого Сина, що воплотився від Духа Святого і народився з Пречистої Діви Марії. Тридцять років трудився Божий Син і дав нам приклад, що й ми повинні працювати. Бо коли Божий С
... Читати далі »
Звідки черпали святі люди силу, потіху, радість у своїх терпіннях? Із найсвятішого Серця Христового! З любові до Нього зносили свої терпіння. Любов полегшувала їхні труднощі, прикрощі і терпіння, бо найсвятіше Серце казало їм: "Терпіть зі Мною, тоді пізнаю, що любите Мене!”
Нерозумні ті люди, що шукають сили не в найсвятішому Серці Ісуса, а в людях, танцях, забавах і в приємнощах цього світу. Ті земні "радощі” ніколи не принесуть такого щастя, якого бажає наше серце. Ніколи люди не мали й не матимуть в дочасних насолодах спокою, потіхи й радості, що Господь Бог приготував для тих, які на Нього покладають свою надію. Коли б ти, людино, мала всі радощі цього світу, то й тоді, не була би ти справді щасливою, бо не могла б ті приємнощі уживати вічно на землі. Отже, не на землі шукай правдивої потіхи, сили, радості, а у злуці свого серця з Найсвятішим Серцем Іс
... Читати далі »
Чим є місяць між зорями, тим є Пречиста Діва поміж іншими святими в небі. Отже, маємо шанувати Пречисту Діву більше, як всіх інших святих, бо Вона є:
1. Матір Божа, отже, може нам допомогти,
2. Матір наша, отже, хоче нам допомогти.
Вона одним своїм словом може більше випросити в Бога, як усі святі; тому християни вдавалися і вдаються завжди до Неї у своїх потребах і прикрощах. Тому й говоримо, що Вона — заступниця всіх християн, потіха засмучених, притулок грішників, радість усіх терплячих, цариця мучеників, підпора старості, покров і заступниця немічних.
Вшановування Пречистої Діви Марії є найкращим способом осягнути тепер, на землі, святість, а по смерті — вічне щастя. Марія — це двері для наш... Читати далі »
"Ідіть до Йосипа!” — цими словами посилав фараон, єгипетський цар, свій народ, що терпів голод, до Йосипа, якого Боже Провидіння поставило, щоб він спас Єгипет та й інші країни від голодної смерті. "Ідіть до Йосипа!” — так говорить небесний Отець до кожної людини, а особливо до нас, християн. Посилає нас до того Йосипа, якого нам дав за головного заступника і хоронителя. Єгипетський Йосип був праобразом нашого св. Йосипа. Той старався тільки про якусь частину людей; а цей був вибраний Богом для старання про цілий світ, про його земні й душевні потреби.
Господь Бог наділив св. Йосипа високою честю, коли дав у його руки своє вітцівство і свого єдинородного Сина. Ісус Христос не лише кликав Йосипа батьком, але й слухав його як батька, виявляв ту щиру дитячу любов, послух і пошану, яку кожна добра дитина виявляє своєму батькові.
... Читати далі »
Це велике щастя для людини — від дня свого народження мати Ангела Хоронителя.
Святі Ангели — це слуги Божі, яким небесний Отець доручив нас хоронити й провадили на небезпечній дорозі нашого життя.
Цю службу ангелів художники зображають нам у різний спосіб:
1. У колисці спить дитя, а при ньому стоїть ангел і молиться (Ангел хоронить наше життя).
2. Дитина йде через вузький міст: ангел провадить її за руку (Ангел нашу душу провадить до неба).
3. Дитина іде полем, під ногами її гадина, що хоче вкусити дитину, та ангел відтягає дитину набік і вбиває гадину (Ангел допомагає нам перемогти спокуси).
4. Ангел з дитиною на руках летить до неба (Ангел допомагає нам при нашій смерті).
Ангели Хоронителі помагають нам таким чином:
1. Розбуджують у нас добрі думки й схиляють на добре нашу волю.
Один місіонер багато трудився, щоб навернути одне село до Бога. Більша частина людей навернулася, та все-таки залишились деякі, що відкладали своє покаяння. "Що робити, щоб і ті, інші, навернулися?” — питали місіонера добрі душі. "Жийте згідно зі своєю святою вірою, а ті люди, бачачи ваш добрий приклад, навернуться до Бога,” — була відповідь місіонера. І так сталося.
Дорогий християнине! Місіонером, апостолом є кожний, хто живе згідно з вірою і дає добрий приклад. Хто пізнає нашу віру, той повинен визнати, що тільки вона — правдива і свята.
1. Віра наша правдива, тому треба ЇЇ визнавати сміло і явно. Святий Павло говорить: "Серцем-бо вірується в правду, устами ж визнається на спасіння.” Цими словами св. Апостол говорить, що, коли ми віру свою явно визнаємо, то будемо спасенні. І сам Ісус Христос каже нам це: "Кожний, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед Отцем моїм.” Та й чого мав би христ
... Читати далі »
1. Не забувай ніколи, що маєш одну душу, щоб її спасти, одне небо, щоб на нього заслужити, одно пекло, щоб його обминути. "Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу?” (Мт. 16, 26).
2. Бійся гріха й пильно стережися його. "Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу” (Мт. 26, 41).
3. Уникай нагоди до гріха. "Хто любить небезпеку, в ній і загине” (Сирах).
4. Часто молися."Хто молиться, буде спасенний, хто не молиться, загине” (св. Альфонс).
5. Часто сповідайся і причащайся. "Добра сповідь гасить вогонь пекла” (св. Кипріян). "Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним” (Ио. 6, 54).
6. Не соромся ніколи своєї віри й не бійся сповняти свої релігійні обов’язки. "Хто б соромився мене та моєї науки, того Син Чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй”
... Читати далі »
Головна » 2011 Жовтень 
Коли Господь Бог створив перших людей, то в своїй любові й доброті мав дуже гарний план для них. Перші люди та їхні потомки мали жити в раю, щасливо, без гріха, без труду, весело, в здоров'ї. А коли прийшов би час, людина б заснула і була б перенесена тілом і душею в небесне царство. Та перші люди знищили цей гарний Божий план. Як знаємо, вони переступили Божу заповідь та все втратили: безсмертність тіла, красу душі, стали підлеглими слабостям, гріхові й дияволові; а з ними всі їхні потомки стали учасниками того першого гріха.
Нерозумні ті люди, що шукають сили не в найсвятішому Серці Ісуса, а в людях, танцях, забавах і в приємнощах цього світу. Ті земні "радощі” ніколи не принесуть такого щастя, якого бажає наше серце. Ніколи люди не мали й не матимуть в дочасних насолодах спокою, потіхи й радості, що Господь Бог приготував для тих, які на Нього покладають свою надію. Коли б ти, людино, мала всі радощі цього світу, то й тоді, не була би ти справді щасливою, бо не могла б ті приємнощі уживати вічно на землі. Отже, не на землі шукай правдивої потіхи, сили, радості, а у злуці свого серця з Найсвятішим Серцем Іс
